Вітання ювілярам

07/02/2019, Робота в окрузі

image

Найбільше багатство – це досвід. Про це, як ніхто інший, знають люди, які пройшли довгий життєвий шлях. Успіх, невдачі, злети, падіння, любов, дружба, робота – ці поняття точно можуть розмежувати наші старожили. Знають вони і що таке війна, голод та розруха. Попри труднощі, які один за одним чергувалися у минулому столітті, наші бабусі та дідусі вистояли та зараз передають свою мудрість дітям, онукам та правнукам.
Виховує підростаюче покоління і Ситник Надія Григорівна. Жінка народилася в селі Педоси у 1929 році. 6 лютого відзначила свій 90-ий День народження. Привітати рідну людину з ювілеєм зібралася вся родина, яка, до слова, чимала. Жінка має сина та три доньки, 6 онуків та 10 правнуків, тож обіймів, поцілунків та теплих слів вітання цього дня було вдосталь.
Надія Григорівна своїми нащадками тішиться, каже, росте гідна зміна. У їх майбутньому впевнена, адже зростають діти у теплі, любові та затишку. Зізнається, найкращий подарунок для неї – це щирий сміх та посмішки на маленьких обличчях.
Пані Надія – добра людина, до усіх ставиться з повагою та допомагає тим, хто цього потребує. В арсеналі у жінки завжди знайдеться добре слово чи мудра порада для рідних, друзів, сусідів чи навіть звичайних перехожих.
Слухаючи про труднощі, які випали на долю пані Надії, дивуєшся, як ця тендітна жінка досі не втратила оптимізм та віру в краще майбутнє. Народилася ювілярка у 1929 році. Саме тоді на долю всієї української нації один за одним посипалися невдачі, а це і голод, і війна, і репресії.
Не знала Надія і що таке дитинство, коли тебе люблять, оберігають батьки та  турбуються про тебе. Безтурботні роки завершилися для маленької Надії у 6 років. Тоді дівчинка стала сиротою, але і це її не зламало. Навпаки загартувало характер та пробудило невимовне бажання зробити щось добре та світле.
І це Надії Григорівні вдалося. У роки Другої світової війни вона допомагала нашим солдатам. Годувала військових, які боронили рідну землю від окупантів, паляницями та молоком.
Сімейне життя теж не було рівним, зізнається пані Надія. Жінка поховала трьох дітей. Біль від втрати жевріє досі, однак підтримка рідних допомагає відволіктися та забути горе. Тим паче, що всю свою материнську любов тепер віддає онукам та правнукам. Переконана, виховуючи дітей у мирі та злагоді, з добрим словом та щирою усмішкою, ми виростемо покоління зі світлою душею та відкритим серцем.
«Ми дуже цінуємо та поважаємо нашу бабусю. Вона була, є і буде нашою опорою та підтримкою. Значно простіше переживати проблеми та труднощі, коли знаєш, що завжди можеш звернутися до бабусі, попрохати про пораду або просто обійняти рідну людину», - розповідає внучка Тетяна.
Надія Григорівна працювала по озелененню від Жмеренської залізниці, тож навіть під час робочих буднів жінка дбала про майбутнє, адже відновлювала зелений фонд України. Любов до праці привила і своїм нащадкам. Внучка Тетяна, наприклад, працює медсестрою у Мар’янівському ДНЗ, а ще від бабусі перейняла любов до малечі – має аж вісім дітей. Усі прабабусю люблять та поважають, а 6 лютого дружно та згуртовано вітали її з Днем народження.
За гарною традицією завітали до ювілярки і помічники народного депутата, аби привітати, побажати міцного здоров’я та многая літа, аби здобутий досвід вона могла передати підростаючому поколінню.
«Щоразу все більше дивуєшся мудрості наших старожилів. Труднощі, незгоди та життєві перипетії не зламали їх, а навпаки – стимулювали рухатися до своєї мети. Досвід таких людей потрібно берегти, як зіницю ока. Надія Григорівна настільки світла та щира людина, що дивуєшся, як в така тендітна жінка має таке велике серце», - розповідає помічник парламентаря Галина Тенюх.