Цьогоріч, 15-го лютого, виповнилося 33 роки з того дня, як останній радянський солдат повернувся додому, переступивши кордон Афганістану. Цієї миті чекали тоді мільйони. Хтось – із радістю, хтось – із надією, а хтось – із болем. Примха можновладців, яка зламала життя цілого покоління – так кажуть про війну у далекій гірській країні.
Понад 9 років, з грудня 1979-го до лютого 1989-го, тривало пекло афганської війни. Через його горнило пройшли більше 160 тисяч українців, з-поміж 620 тисяч громадян колишнього Радянського Союзу, які брали участь у цих воєнних діях. Майже кожний четвертий солдат був родом з України. Понад 3 тисяч з них – навіки залишилися на полях чужої гірської держави. Ще 12 тисяч отримали контузії та поранення, були скалічені.
«Помиляються правителі – страждає народ». Ці слова викарбувані на пам’ятникові у Хмельницькому подолянам, полеглим в Афганістані та під час інших локальних воєн.
У різних громадах області цього дня зібралися представники влади та небайдужі краяни, щоби виказати слова вдячності військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях на території більш як 20-ти країн світу. А також вшанувати пам’ять тих, хто, ставши засобом реалізації чужої політичної авантюри, поліг на землях Афганістану.
Зустрітися і згадати своїх бойових побратимів прийшли і ветерани. Микола Трасіух в Афганістані пробув півтора роки. Але навіть після того, як повернувся додому, спокою зазнав нескоро. Для нього розпочалася нова війна із невидимим ворогом – радіацією.
«Через рік мене направили у Чорнобиль, де працював інженером особливо небезпечної зони», – розповідає чоловік.
«У такий складний час, як сьогодні, ми маємо єднатися між собою, – говорить голова Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Красилівської громади Володимир Демчук. – І не лише «афганці», але й учасники АТО/ООС – усі».
За словами ветерана, в Афганістані загинули четверо жителів Красилівщини. Та чимало пішли у засвіти вже після того, як повернулися до мирного життя: далися взнаки старі рани. Ті, хто вижив тоді, не залишаються осторонь сучасного протистояння в Україні. Майже всі вони – учасники волонтерського руху. Багато хто на передовій допомагає гнати ворога з рідної української землі.
«Афганці стояли у перших рядах сотень київського Майдану. Вони також першими пішли на Схід боронити нашу державу. Нині хочу висловити глибоку шану полеглим, а живим зичу здоров’я і добробуту», – говорить помічник народного депутата України Сергія Лабазюка Сергій Ковальчук.
Парламентар Сергій Лабазюк уже багато років поспіль сприяє воїнам-інтернаціоналістам та їхнім ветеранським організаціям. От і цьогоріч його помічники, напередодні річниці виведення військ з Афганістану, зустрілися з учасниками тих подій.
«Ми передали учасникам бойових дій на території інших держав вітання, а також відзнаки і грошові премії, подякувавши кожному за їхні мужність і самопожертву», – розповіла помічниця депутата Валентина Ряба.
Помічники парламентаря долучилися у громадах до меморіальних заходів з нагоди річниці, відвідали могили загиблих воїнів-«афганців». Пам’ять тих, хто віддав свої життя в афганській війні, вшанували хвилиною мовчання.
«Ми тісно співпрацюємо із громадськими організаціями воїнів-інтернаціоналістів, дослухаємося до їхніх прохань, за можливістю, допомагаємо розв’язати соціально-побутові проблеми, що виникають. Ці люди заслуговують на нашу підтримку», – каже помічниця народного депутата Тетяна Образцова.
Загалом до 33-ої річниці виведення військ з Афганістану кошти та подяки від Сергія Лабазюка отримали майже 200 воїнів-інтернаціоналістів Красилівської, Теофіпольської, Новоушицької, Дунаєвецької, Війтовецької, Наркевицької, Волочиської, Антонінська, Чемеровецької, Заслучненька та Щиборівської громад. Ще майже ста ветеранам і родинам загиблих воїнів вручили продуктові набори.
