У Чорному Острові відгуляли День селища гучним святом і великим фестивалем

16/07/2019, Робота в окрузі

image

На ярмарок до Чорного Острова навколишні  жителі вибиралися цілими сім’ями. Дарма що надворі 21 століття, яке на кожному кроці зваблює сучасними принадами – такі живі розваги все одно не втрачають своєї магії. Певно тому, що тут до усього можна доторкнутися, усе можна скуштувати на смак і відчути єдність великої родини, що зветься громадою.

У Чорному Острові завжди ярмаркувалося славно. Після Кам’янця-Подільського, до якого звозили крам  і прянощі ледь не з усього материка, Чорний Острів завжди був другим. Звісно, не Кам’янець, але й не забуте Богом село. У середмісті дотепер збереглася будівля старої ратуші, зведеної  ще на початку 19 століття. Вона була і адміністративним центром Чорного Острова, і найкомфортнішим у містечку постоялим двором.

Загалом же тут налічувалось аж шість постоялих дворів, адже раз на три роки Чорний Острів ставав такою собі ярмарковою Меккою. Ґазди сюди їхали звідусіль, аби прикупити потрібну в господарству річ чи вигідно продати свій товар. Дівчата їхали у найкращому вбранні, аби вигідно себе показати і підчепити завидного нареченого. А хлопці линули сюди, бо знали, що тут, на ярмарку, неодмінно будуть найліпші дівчата з усієї округи. І, звісно, в усіх був спільний інтерес: приємно поспілкуватись і весело провести час, адже ярмарок – то не тільки купівля-продаж, а ще й справжнє свято життя із піснями, танцями, чародіями і скоморохами.
Власне, таке свято влаштували у Чорному острові і цього разу. Артисти з танцями й піснями розважали ярмаркову публіку. Розваг, веселощів та спілкування було по самі вінця, адже тут проходив другий Всеукраїнський фестиваль народної творчості та ремесл «Чорноострівський ярмарок». Щоб узяти в ньому участь, з’їхались творчі  колективи із Миколаївської, Херсонської, Сумської, Рівненської, Тернопільської областей та, звичайно, із самої Хмельниччини.

Майстри, що попривозили свої вироби, облаштувати містечко ремесел, в якому можна було і прикупити якусь річ собі на згадку, і просто помилуватись рукотворною красою. А помилуватися тут було чим. Місцеві та приїжджі умільці попривозили дерев’яні вироби, оздоблені філігранними візерунками. А живописці повиставляли свої полотна – такі, що й у Луврі не соромно було б показати. 
Проведення ярмарку приурочили до Дня селища. Знаючи, що очікується грандіозне свято, до Чорного Острова з’їхалися люди і з навколишніх, і з більш віддалених сіл. Кожен прагнув ухопити свій окрайчик веселощів і святкового настрою. А на свято тут налаштовувало все. Буквально весь центр селища заполонили численні зони розваг.
У фотозоні можна було зробити собі селфі на згадку. А ще – побродити серед святкової юрби і підзарядитися веселощами від невимушеного спілкування. На сцені, що була встановлена на центральному  майдані, не вгавали співаки і танцюристи. Публіка жваво їм підспівувала, а ноги мимоволі вистукували ритм в унісон веселим мелодіям. Увесь центр містечка був ущерть заповнений людьми. І все те велелюддя веселилося від душі – так, як уміють лише щирі серцем люди.  Не бракувало розваг і для наймолодших. Дітвора підстрибувала до неба на батутах та розмальовувалась аквагримом, лякаючи дорослих своїми несподіваними перевтіленнями.
Після численних розваг можна було підкріпитись і відновити сили у кількох локаціях –  фудкорти зі смаколиками були розташовані в різних куточках парку. А ще, усіх щедро пригощали юшкою та смачнючими смаженими ковбасками.
А розпочиналось усе сценічне дійство костюмованою постановкою з історії селища. Сценічні персонажі, що представляли предків теперішніх жителів, закликали своїх нащадків на свято.
Містечко, що розміняло вже своє 653-тє літо, немало пережило на своєму віку: і повне спустошення, і відродження, і розквіт, і нову чергу падінь і злетів. В його історію навічно вплелися імена, знані не лише на Хмельниччині та в Україні. Тут тривалий час учителював в місцевій школі відомий український байкар Леонід Глібов. Талантами тутешніх артистів був щиро вражений всесвітньо відомий композитор і піаніст Ференц Ліст, який зупинився тут транзитом, на один день. Але з першого погляду закохався у старшу графську дочку Марію та й затримався на цілий тиждень. Зберігають чорноострівчани пам'ять і про молодшу графську доньку - Лауру, яка трагічно загинула, упавши з коня.
До наших днів дійшли ще дві пам’ятки тієї епохи – стара кам’яна православна церква та католицький костел. Тутешня громада береже обидва храми, і гордиться, що має такі пам’ятки.
Але чорноострівчани не зациклюються на минулому, а живуть майбутнім. У селищі народжується багато дітей. Нині у тутешньому дитсадку підростає найменше покоління місцевих жителів - їх тут аж 86.  288  юних чорноострівчан навчається в Чорноострівському НВК. Є тут і музична школа, в якій можуть розвивати свої обдарування нащадки колишніх акторів місцевого театру.
Чорний Острів живе і з надією дивиться у прийдешнє. Він уміє працювати та вміє святкувати. На святі місцеві жителі та гості «запалювали» так, що вогні вечірнього фаєр-шоу було видно здалеку, а ритми  дискотеки відлунювали на всю округу.

Від душі посвяткував із чорноострівчанами і народний депутат Сергій Лабазюк. Він не міг приховати свого захоплення від свята і від тутешніх людей, якими може пишатися Україна.
«Чорний Острів – селище, в якому міцно сплелись коріннім історія і сучасність. Нове не росте на порожньому місці, а спирається на традиції, звершення та мрії минулих поколінь. Тому чорноострівчани упевнено стоять на ногах і сьогодні будуть міцний фундамент для своїх нащадків. Я зичу, щоб неодмінно втілились усі бажання, усі ваші мрії, які ви залишили на карті громади майбутнього. Я вірю, що так і буде, бо ваша громада дуже міцна і має велетенський потенціал», - сказав Сергій Лабазюк, вітаючи громаду зі святом.