Пам'ять знову повертає нас у минуле

19/02/2019, Робота в окрузі

image

Десять років чужої війни, тисячі загиблих солдатів та ще більше понівечених життів -  ще довго слово «Афганістан» буде відгукуватися болем в душі кожного, хто пройшов через це пекло. Не менше страждань воно приносить і буде приносити тим, хто втратив сина, батька чи друга.
На жаль, не лише на території Афганістану Україна втрачала своїх кращих синів та доньок. За часів СРСР наші солдати з гідністю виконували свій інтернаціональний обов’язок у Чилі, В’єтнамі, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих» точках. Після здобуття Україною незалежності українські військові стали учасниками багатьох миротворчих місій.
15 лютого в Україні традиційно відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цього року виповнюється тридцять років  з того моменту, коли останній радянський солдат покинув Афганістан.

Аби не повторити помилок минулого
У Волочиську відзначення тридцятої річниці виведення військ та Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав розпочалося із вручення медалей «Честь. Мужність. Пам’ять». Свої нагороди отримали 75 військових, які воювали в Афганістані. Опісля поклали квіти до пам’ятника полеглим під час десятилітньої війни.

З меморіальної стели усміхаються вісім юнаків. Вони назавжди залишаться в пам’яті такими молодими, розповідають побратими загиблих, яким пощастило повернутися на рідну землю. Про ті страшні десять років збройного конфлікту воїни згадують неохоче. Кажуть, ця рана болить і досі.
Понад 150 молодих хлопців та чоловіків потрапили в Афганістан, десять з яких – загинули.  Через цензуру, яка існувала в радянські часи, не до кінця усвідомлювали, куди їдуть і навіщо. Знали одне – їм потрібно виконати свій військовий обов’язок та залишитися вірним присязі.
Попри збройну та технічну перевагу над ворогом, воювати було важко, зізнаються воїни-інтернаціоналісти. Чужа країна, незвичний клімат та суцільні гори – все це значно ускладнювало службу. Попри всі труднощі, вони зуміли вистояти. І у кожного була своя причина повернутися додому.  
«На рідній землі в мене залишилися дружина, дитина, батьки. Їх очікування не дозволили мені загинути. А ще  бабуся дала мені з собою хрестик, хоч ми всі були комсомольцями і начебто не вірили в Бога. Однак саме він був моїм оберегом», - пригадує воїн-інтернаціоналіст з Волочищини Юрій Кравець.
Про важкі роки війни розповідали бійці зі сцени у центрі культури та дозвілля «Гармонія» у Волочиську 15 лютого. Там організували патріотично-виховний захід для старшокласників місцевих шкіл, адже молодь повинна знати про події 80-х років минулого століття, аби не повторювати чужих помилок, переконаний воїн-інтернаціоналіст Ігор Добжанський:
«Людина, яка пройшла через Афганістан, ніколи не зможе забути цю війну. Ми були свідками, як калічать та вбивають молодих хлопців, як плачуть батьки, які не дочекалися своїх синів».
Жоден підручник історії не розкаже про війну краще, аніж її учасники. Саме тому учні переглянули фільм, головними героями якого є воїни-афганці з Волочищини. Молодь має зрозуміти, що герої, на яких варто рівнятися, живуть серед нас.
«Такі заходи дуже важливі для нас, як для підростаючого покління, адже сьогодні люди мого віку трішки пасивні. А такі патріотично-виховні уроки змушують задуматися на історію нашого народу», - розповідає про свої враження учениця Волочиського НВК Катерина.
Напередодні 15 лютого помічники народного депутата Сергія Лабазюка вручили продуктові набори всім воїну-інтернаціоналістам Хмельницького та Волочиського району. Завітали також і до матерів, які не дочекалися своїх синів з Афганістану.


Одна з таких - Ванда Войцехівська (на фото). Востаннє бачила свого сина у 1979 році, коли проводжала в Афганістан. Там хлопець загинув від кулі снайпера за місяць до повернення додому. Нині жінка часто перечитує короткі листи, котрі надсилав юнак.  Ванда Францівна зізнається, ніколи не уявляла, як могло б скластися життя її сина, якби він повернувся додому живий. Для неї він завжди залишиться молодим 19-річним хлопцем, у якого все ще попереду.
«Владислав рідко надсилав листи. Один раз на місяць ми отримували від нього вісточку. Ніколи не скаржився, жодного разу не згадав, що там стріляють», - пригадує Ванда Войцехівська.

Вшанування героїв у Хмельницькому
У Хмельницькому міському будинку культури 15 лютого теж вшановували бійців, котрі брали участь у збройних протистояннях на території інших держав.

Всього на території міста сьогодні проживає близько півтори тисячі ветеранів війни в Афганістані. Сімнадцять хмельничан не повернулися на рідну подільську землю. Пам'ять про них вшанували хвилиною мовчання.
Знають, що таке чужа війна на чужій території, і правоохоронці Хмельницької області. 104 колишніх і теперішніх співробітників поліції брали участь у врегулюванні збройних конфліктів поза межами України. В обласному управлінні поліції їх вшанували 14 лютого. У знак пам’яті про полеглих поклали квіти до пам’ятника загиблим працівникам органів внутрішніх справ.
Начальник ГУНП в Хмельницькій області Василь Віконський подякував воїнам за вірність присязі:
«Я хотів би почати зі слів вдячності – за те, що ви зробили, за те, що ви робите зараз та за відданість своєму громадському, службовому та офіцерському обов’язку. 
Народний депутат України Сергій Лабазюк долучився до традиційних заходів у Волочиську, Хмельницькому та у ГУНП у Хмельницькій області. Воїни-інтернаціоналісти отримали від парламентаря грамоти, грошові подарунки та сувенірні фляги.

Сергій Лабазюк переконаний, сьогодні не варто оцінювати геополітичне становище тих часів. Воїни, які мужньо виконували свій військовий обов’язок, мають стати прикладом для наслідування, особливо у важкий для України період.
«Хлопці, які поверталися з Афганістану були переконані, що це остання війна в історії українців. Минули роки – і сьогодні знову кращі сини нашої держави стали на захист вже власних кордонів», - зазначив Сергій Лабазюк.
Бойовий досвід неабияк став у нагоді в наші дні, коли Україна опинилася у стані війни. Нині воїни-афганці захищають кордони рідної держави. Вони не лише боронять нашу країну від ворога, а й на передовій навчають молодих бійців.